Відлигти, -ну, -неш, гл. 1) Потеплѣть, отсырѣть. Оце після дощу земля відлигла. 2) — на серці. Легче сдѣляться на душѣ. Нехай трохи одлигне на серці.
Дова́рювати, -рюю, -єш, сов. в. довари́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Доваривать, доварить. Доварити борщ треба, а то сирий. 2) Придѣлывать, придѣлать (о кузнечной работѣ). Адже ви знаєте Олексія?» — Якого не? — «Коваля.... що доварив вам кочергу, а оце недавно чаплію зробив.
Завини́ти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Задолжать. А цибулька ся не вродила, а я довжок завинила. Завинив я йому тридцять карбованців. 2) Провиниться. А що ж бо я кому завинила, за що ж мене ала доля побила?
Меж, ме́жи, пред. Между. а) Съ родит. и творит. на вопросъ: гдѣ? Межи білих хаток. Знаєте нас самих, знайте й меж людьми. б) Съ винит. на вопр.: куда? Вліз межи молот і ковадло. Ох, ідеш ти, доню, меж чужії люде. межи очі (вдарити, плюнути). Въ глаза.
На́моржень, -жня, м. Толстая жердь, идущая параллельно съ полозомъ саней, выше его, къ которой прикрѣпляется верхній конецъ копилів.
Напи́ти, -ся. Cм. напивати, -ся.
Плигнути, -гну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ плигати. Прыгнуть.
Пряда, -ди, ж. Раст. Setaria veridis.
Укуріти, -рію, -єш, гл. Запылиться, задымиться. Камінюка нависла, вкуріла, а хатина тулиться під нею, як сирота під тинню. Вкурів хліб дуже, а в мішку був.
Хіть, хо́ті и хіті, ж. Охота, желаніе. Були латинці дружні люде і воюватись мали хіть. Сього дива — аби хіть. Аби хіть була! от як уже немає хоті.... Хіті з вола, а сили з комаря. хіть мати до ко́го. Имѣть къ кому склонность, влеченіе. До кого ти хіть більшу маєш?
