Відволати, -лаю, -єш, гл. Первоначально значило: отозвать, теперь употребляется въ выраж. біду відволати. — Избавиться отъ бѣды. Мені тебе хоч жалко, мила, біди не можно одволать. відволати или відволати від смерти. Спасти отъ смерти, отходить. Бабусю Настю поховали і ледве, ледве одволала Трохима діда. Він мене од смерти одволав.
Габовий, -а, -е. Сдѣланный изъ бѣлаго сукна габи. Рукавичейки габові.
Дружкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Быть дружко́м или дру́жкою на свадьбѣ. Було б тобі, дружку, не дружкувати, було б тобі свині пасти. Чи ти вже дружкувала коли?
Збу́рити, -ся. Cм. збуряти, -ся.
Зсуватися, -ва́юся, -єшся, гл. = зсовуватися.
Козакоман, -на, м. Любитель козаковъ. Слово, введенное Кулишемъ: Присвят усіх моїх творів землякам-козакоманам.
Нади́ми, -мів, м. мн. Паховая грыжа.
Поменитися Cм. поменятися.
Понатрушуватися, -шуємося, -єтеся, гл. Натрястись, насыпаться (во множ.). Дужче натрушуй, то й понатрушуються мішки добре. Не понакривала глечиків, то й понатрушувалося чи полови, чи що.
Пояснення, -ня, с. Объясненіе.
