Докуча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. доку́чити, -чу, -чиш, гл. Надоѣдать, надоѣсть, докучать, докучить, досаждать, досадить. Мухи йому не докучають, бо тоді ще ніяка нужа не буває. А старший хлопчик лазить, голосить та докуча матері. Та вже ж мені та докучила та чужая та сторононька. Біда докучила. Я стала докучати своїй матері, щоб дула мені їсти. Также безлично. Повернусь на другий бік, або що, бо вже докучило одним боком лежати.
Зателіпа́ти, -па́ю, -єш, гл. Закачать, заболтать.
Звінча́тися, -ча́юся, -єшся, гл. Обвѣнчаться. Я з дороги повернуся та й з тобою звінчаюся.
Націляти, -ля́ю, -єш, сов. в. націлити, -лю, -лиш, гл. Нацѣливать, нацѣлить.
Невдатник, -ка, м. = невданик. Гоп, мої гречаники, гоп, мої невдатники!
Пльондратися, -раюся, -єшся, гл. Шлепать, идти по водѣ.
Поперегинати, -на́ю, -єш, гл. Перегнуть (во множествѣ).
Посмуткувати, -ку́ю, -єш, гл. Погрустить.
Поцілувати, -лую, -єш, гл. Поцѣловать. Дівчино моя, переяслівко, поцілуй же мене, моя ластівко.
Схилити, -ся. Cм. схиляти, -ся.
