Башмармак, -ка, м. Родъ трезубыхъ съ плоскими зубьями граблей, которыми при молотьбѣ отдѣляется солома отъ зерна.
Безхвостий, -а, -е. Безхвостый. Сама ти стара сорока безхвоста.
Гомоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Говорить. Зібралася уся громада, посіли, гомонять. Дай тобі, Боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада тебе слухала. Руками гомоніти. Шутливо: писать. 2) Шумѣть, кричать; производить глухой шумъ. Кажи, та не гомони дуже. Сині хвилі гомоніли. Гомоніла Україна. Широкий Дніпр не гомонить. Байрак гомонить. 3) Поговаривать. От і тепер гомонять, що Трубихівна ходить до своїх сиріт дітей.
Горі́йший, -а, -е. Худшій, горшій. Немає й не буде горійшої муки.
Дармої́жки, -жок, ж. мн. Тунеядство. Піти́ на дармої́жки. Пойти на хлѣба къ кому.
Дитинча́, -ча́ти, с. = Дитиня.
Заріка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. заректи́, -речу́, -че́ш, гл. Заклинать, клясть, просить. Княгиня Раїна, вміраючи, зарікала сина не піддаваться католицтву.
Поплава, -ви, ж. Болотистое пастбище.
Потомити, -млю́, -миш, гл. Утомить. Їдуть вони, їдуть, — вже й коні потомили й зголодніли сами. Ми їхали за три милі, кониченьки потомили.
Углець, -ця, м. Уголекъ? Прийшов чернець, положив яйця в углець — нехай киплять, поки прийду вп'ять.