Беґоніти, -ню́, -ни́ш, гл. Мычать, блеять.
Виковувати, -вую, -єш, сов. в. викувати, -кую, -єш, гл. Выковывать, выковать. З того заліза він викував плуга. Чого Бог не дасть, того і коваль не викує. 2) Кричать, прокричать (о кукушкѣ). Що викувала вже зозуля, — проживай, а більше — шкода у що й бажаєш.
Відпанувати, -ную, -єш, гл. Окончить господствовать, царствовать.
Гладючий, -а, -е. Сильно толстый, жирный. Ото, яка гладюча корова.
Зарепетува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Закричать, загорланить. Зарепетувала не своїм голосом Зося.
Катований, -а, -е. Наказанный палачемъ; пытанный; измученный.
Лікаре́нко, -ка, м. Сынъ лѣкаря.
Розлучення, розлучі́ння, -ня, с. Отдѣленіе своего скота изъ общаго стада осенью, послѣ окончанія пастьбы на полонинах. Полонинка веселая лиш, до розлученя, а як пішла худібонька, она засмучена.
Уживальність, -ности, ж. Употребительность.
Харцизник, -ка, м. = харциз. Харцизники! вони в заклад від лоня беруть дітей у матері-вдовиці.