Багня, -няти, с. = багнітка.
Гобзувати, -зую, -єш, гл. Изобиловать. Колесниця Божа дивна тьмами воїнства гобзує. Вѣроятно это слова просто перенесено Кулишемъ изъ ц.-славянскаго перевода псалма: «Колесница Божія тмами темъ, тысяща гобзующихъ».
Наві́к, наві́ки, нар. 1) Навѣки, навсегда. Навік замовкло. Навіки покинув мене. Як пійду я за нелюба, то й навіки загину. еще: заснути навік-віки. 2) Употребляется въ смыслѣ: въ высшей степени, чрезвычайно. Серцем був палкий навіки.
Натхнути, -хну, -не́ш, гл. = надхнути.
1) Старий січовик натхнув свою душу в молодісіньку душу онука.
2) Українська пісня і неписана словесність народу українського натхнули молоді уми в Київі спасенною думкою. Натхни ж нас правдою, о Музо Мельпомено!
Побренькати, -каю, -єш, гл. Побренчать, позвякать. Тут треба побренькати.
Понизити Cм. понижати.
Пошкандибати, -ба́ю, -єш, гл. Поковылять, пойти прихрамывая. Пошкандибав тихенько.
Умалити, -ся. Cм. умаляти, -ся.
Унадитися, -джуся, -дишся, гл. Повадиться. Унадився, як свиня в моркву. От лисичка внадилась до тиєї яблуньки. Ото ж до сієї Галі да внадився змій.
Уступ, -пу, м. Вступленіе; входь.