Вибріхувати, -хую, -єш, сов. в. вибрехати, -шу, -шеш, гл. 1) Ложью, обманомъ пріобрѣтать, пріобрѣсть. (Циган) що вибреше, що вимота, то те й його. 2) Выдумывать, выдумать небылицы. Глузує над людьми, базіка, вибріхує таке, що на, неначе пані превелика.
Знатий, -а, -е. Видный, замѣтный. Знаті були міщане раз уже з того, що не носили шабель, — тілько ніж коло пояса: одні пани да козаки ходили при шаблях.
Їжачич, -ча, м. Ежъ-самецъ. Чи воно їжачич, чи їжачиха?
Кандидат, -та, м. Кандидата. Кандидатам до академії були видані скарбові гроши. Побіжи-но мені до Платона-брата, нехай мені призве Марка-кандидата.
Кепотво, -ва, с. Глупость. Сховай кепство на господарство. Щоб не робив кепства, то поклади три карбованці.
Пишний, -а, -е. 1) Гордый, важный. Оце яка пишна молодиця: і добридень не каже, а дивиться на, півока. В мене рід гордий та пишний.
2) Роскошный, пышный. Являється мій світ у пишних шатах. Ум. пишне́нький. Не жаль мені ні постелі біленької, ні вечері пишненької. Друженька пишненька.
Подільчивість, -вости, ж. Подѣльчивость, готовность уступить.
Скраю нар. Скраю. Моя хата скраю, я нічого не знаю.
Трапаш, -ша, м. Зимняя дорога, утоптанная овцами.
Чіпати, -па́ю, -єш, гл. Трогать. Не чіпай посліду на дорозі, бо як торкнеш, буде смердіти.