Відрада, -ди, ж.
1) Отрада, утѣшеніе. Та не дав мені порадоньки, серцю одрадоньки. — Яку ж тобі, моя мила, одраду давати? Ой коли б ти, мати, знала, що то за досада, то б ти мене оженила, щоб була відрада.
2) Отсовѣтываніе. Ум. відрадонька. Нема мені відрадоньки від мого нелюба. Cм. відрадість.
Дощ, -щу́, м. Дождь. З малої хмари великий дощ буває. Мокрий дощу не боїться. Червона калино, чого почорніла: чи вітру боїшся, чи дощу бажаєш? дощ аж пи́щить, дощ як відром іллє́, дощ як з ко́новки. Сильный дождь. дощ — як крізь си́то. Мелкій дождь. ку́рячий дощ, з со́нцем дощ, свинячий дощ, сліпи́й дощ. Дождь сквозь солнце. Ум. до́щик, до́щичок. Дощику, дощику! зварю тобі борщику в новенькому горщику, поставлю на дубочку: дубочок схитнувся, а дощик линувси — цебром, відром, дійничкою над нашою пашничкою. Ой дощику-накрапайчику, накрапай! Ув. дощи́ще.
Ду́рно нар. 1) Даромъ, безплатно, безвозмездно. Усім дівкам продає, своїй Домні дурно дає. 2) Напрасно, да ромъ. Жаль мені дівчиноньки, що журиться дурно. Не дурно Івася Вдовиченка кінь по степу гуляє, видно нашого первого лицаря на світі немає. Ум. дурне́нько, дурне́сенько.
Згрі́зність, -ности, ж. Строгій видъ. Старшині тра згрізність мати.
Комолий, -а, -е. Безрогій. Комолий віл і ґулею б'є.
Набо́йчик, -ка, м. Шомполъ.
Повдягати, -га́ю, -єш, гл.
1) Одѣть (многихъ). Піп повдягав їх та й повів додому.
2) Надѣть на себя (во множествѣ).
Порозділятися, -ля́ємося, -єтеся, гл. Раздѣлиться (во множествѣ).
Тогочасній, -я, -є. Относящійся къ тому времени, того времени. Схоластичня тогочасня интелліґенція.
Умістити, -ся. Cм. уміщати, -ся.
