Вибрикувати, -кую, -єш, гл.
1) Подпрыгивать, подскакивать, лягаясь. Скотина вибрикує, йдучи до води.
2) Рѣзвиться, шалить (о дѣтяхъ). Щоб наші діти так вибрикували.
Ворушити, -шу, -шиш, гл.
1) Шевелить. Не воруши гною, бо буде воняти.
2) Трогать. Чорте, на груш, тільки мене не воруш. Не воруште мене, не займайте мене, неначе ви й не бачите нічого.
Дубо́вий, -а, -е. Дубовый. Щоб тобі дубовий хрест. Високим валом воно (село) обсипалось і по валу дубовими палями опарканилось. дубо́ва ла́па. Раст. Sticta pulmonacea. дубо́ві листки́. Родъ вышиванья на женскихъ сорочкахъ.
Лапик, -ка, м. Въ загадкѣ: листь капусты. Лапик на лапику, а й голки не було.
Побідкатися, -каюся, -єшся, гл. Посѣтовать. Побідкався, побідкався піп, та й вернув гроші.
Пообносити, -шу, -сиш, гл. То-же, что и обнести, но во множествѣ.
Тетірка, -ки, ж. Ум. отъ тетера.
Уцідити, -джу, -диш, гл. Нацѣдить (извѣстное количество).
Хтось, когось, мѣст. Кто то, кто-нибудь. Прийшов хтось та взяв щось.
Чмелений, -а, -е. Ошалѣвшій? Прийшла додому, — як п'яна, мов чмелена.
