Забурти́ти, -рчу́, -ти́ш, гл. 1) Забить, засыпать, залѣпить. Вікна забуртило (снігомъ), — нічого не видко. 2) Воткнуть, вонзить. У серце ніж забуртила.
Зави́дити, -джу, -диш, гл. Позавидовать. Хто завидишь, той мене сиротоньку зобидить.
Заріча́ний, -а, -е. Любящій противорѣчить. Добре, що ви такі собі на натуру плохі, — байдуже, мовчите собі; а як мій син, то лихо! Йому слово чи дві, а він тобі десять, — такий зарічаний, усе насупроти йде.
Зда́лити, -лю, -лиш, гл. ? Сюди, сюди, парубочки, ми вам раді будем: бочку спалим, другу здалим — ми вам роздобудем.
Обсміювати, -мї́юю, -єш, сов. в. обсміяти, -смію, -єш, гл. Осмѣивать, осмѣять. Судили, хвалили, трохи обсміювали.
Оліярня, -ні, ж. = олійниця.
Прогарцювати, -цю́ю, -єш, гл. Прогарцовать. Цілий день прогарцював на коні.
Рознизати, -жу, -жеш, гл. Разорвать, разодрать. Як ухопить зо зла руками шовкову спідницю, так і рознизала од подолу до самого стану.
Уплинути, -ну, -неш, гл. = уплисти. Багато води до моря уплине.
Ховпак, -ка, м. Шапка барашковая. Так на нім ховпак мугтит, як золото ряхтит.
