Бріхатий, -а, -е. = пузатий
Виноватити, -чу, -тиш, гл. = винувати. Винуватили його архиреї. Мине виноваті, — тих виноватьте.
Кляскати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] кля́снути, -сну, -неш, гл. 1) Хлопать, хлопнуть. Біс перістий свиснув, кляснув. 2) — язиком. Щелкать, щелкнуть языкомъ.
Люше́нний, -а, -е. Имѣющій люшню.
Над пред.
1) Съ творит, пад.: Надъ. Стоїть явір над водою. Зозуля літала над нами куючи. Простяг, гріє руки над полум'ям червоним. І царюватиме він над домом.
2) Съ винит. пад., при обозначенія времени: подъ, къ. В п'ятницю над вечір мати і кликнули нас.
3) Съ винит. пад. при обозначеніи предмета, къ которому направлено дѣйствіе: къ. Ой вийду я над річеньку та й стану думати.
4) Въ видѣ нарѣчія: выше, лучше, болѣе, сверхъ. Нема в світі над Бога. Я принесла грошей додому над сотню. Тому чоловікові уже над сто літ. Люблю її як сам себе — над срібло, над злото. Не знайдеш річки над Дніпро глибокий, не знайдеш правди над святу простацьку, а ні одваги в серці над козацьку. Над смерть біди не буде. Зімою вже ніхто над його скотини не доглядить. Не буде вже над мою першу милу. Над часто стоитъ при сравнительной степени. Над його розумнішого я не бачив. Над Марусю нема кралі кращішої.
Освінути, -ну́, -не́ш пр. освів, освіла,, гл.
1) Разсвѣтъ, начаться разсвѣту. Тут будемо ночувати, дочко, а завтра, як Бог освіне, поїдемо дальш у дорогу.
2) Встать, находиться при разсвѣтѣ, освѣтиться. Осмеркла у батенька, а освіла у свекорка. Рано встав, — на порозі освів (иронія). Берегом, берегом (гілка) Дуная приплила, у Марині на столі освіла. На завтра бодайсь не освів! Пожеланіе не увидѣть свѣта завтрашняго дня, т. е. пожеланіе смерти.
3) Выздоровѣть. Був слабий — тепер мало освів.
Позасипувати, -пую, -єш, гл. = позасипати 1. У мене ворота позамикувані, жовтим піском позасипувані.
Предковецький, -а, -е. Предковскій.
Про́тягом нар. Протяжно. Оцю пісню у нас протягом співають.
Родовід, -во́ду, м. Родословіе. Книга родоводу Ісуса Христа.
