Вилежувати, -жую, -єш, сов. в. вилежати, -жу, -жиш, гл.
1) Вылеживать, вылежать У Пилипівку піч як море — не виспиш і не вилежиш її.
2) Пролеживать, пролежать. От я зіму вилежала.
Гомінки́й, -а́, -е́. Громко говорящій, звучный. Торжища гомінкі.
Дни́ця, -ці, ж. Поперечная доска въ колесѣ водяной мельницы, — такими досками покрыта вся внутренняя часть обода колеса.
Завдава́ти, -даю́, -єш, сов. в. завда́ти, -да́м, -даси́, гл. 1) Давать, дать. Як Бог дасть, то й тут завдасть. 2) Задавать, задать (урокъ). 3) Отдавать, отдать, закабаливать, закабалить. Мій батенько мене прокляв і зміяці завдав аж на три годи на послуги. З дочкою ліг спати, завдав сипа у лакеї. Ждала мати, ждала мати (дочки), та вже й зажурилася. Доню моя, доню, доню-одинице, та й безталаннице! чи тебе завдано, а чи запродане? 4) Засылать, заслать, ссылать, сослать, упрятывать, упрятать. А на дворі коня взято, за Дунай завдато. На вічну каторгу завдав. . Семена Палія на Сібір завдав. . Далеко десь були вони завдаті. 5) Причинять, причинить кому что-либо, какой-нибудь вредъ, сдѣлать что-либо непріятное, — въ слѣдующихъ выраженіяхъ: — жа́лю. Причинять скорбь, печаль, горе. Тепер мене покидаєш, серцю жалю завдаєш. Як я тебе в військо дам, собі жалю завдам. . — жа́ху, страх, стра́ху. Наводить страхъ, устрашать. Щоб більше жалу їй завдать, і щоб усяк боявся так робити, — у річці вражу щуку утопити. А буде нашу тисячу шати й рубати, буде нам, великим панам, великий страх завдавати. — му́ки. Причинять страданія. Не завдавай мені молодому смертельної муки. — парла́, прочуха́на, прочуха́нки, хло́сту, чо́су. Задать трепку, отколотить. Завдавши носу татарві, січовики одпровадили загін проти черкесів. — сорома́. Пристыдить. Світилка-шпильки при стіні, в неї сорочка не її, в неї сорочка кумина, — завдайте, буяре, сорома! — ту́ги. Причинять тоску, горе. Ой не завдавай, чорнявая, мому серцю туги. 6) — брехню́, непра́вду. Обвинять во лжи. Що обізвусь, то завдають неправду. 7) — ду́мки. Заставить думать, безпокоиться. Я боржій тима додому, бо грім і блискавка, і дощ завдали домашнім про мене думки. 8) — ду́рня. Ставить въ глупое положеніе, выставлять дуракомъ. Вони добре бачили, якого дурня завдав усім Колумб.
Заду́бти, -бну, -неш, гл. = задубіти.
Маламу́рити, -рю, -риш, гл. Жрать, трескать. Як був хлопцем, так цілісінький день сидить та маламурить.
Навга́дь нар. Наугадъ, наобумъ. Загубив мірку клятий жид та так навгадь і зробив, через те й малі двері.
Перестругувати, -гую, -єш, сов. в. переструга́ти, -га́ю, -єш, гл. Перестругивать, перестрогать. Стругав, стругав, та й перестругав.
Підбічниця, -ці, ж.
1) Жена. Виняв му Панбіг з лівого боку ребро і зробив му жену підбочницу його.
2) Наложница.
Шовковий, -а, -е. 1) Шелковый. Шовкова плахта не к будню, а к святу.
2) шовко́ва трава. Раст.: a) Stipa pennata L. б) Phalaris arundinacca L. Var picta. Ум. шовковенький. Зав'яжи мені головоньку, бо то мені болить дуже, хусткою біленькою, біленькою да шовковенькою.