Буцкати, -каю, -єш, гл. = буцати. Ходить як овечка, а буцкає як баран.
Доложи́ти, -жу́, -жиш, гл. 1) = докласти. Рук добре доложить. 2) Доложить. Щоб туди люде не ходили, із криниці води не носили, Івася та й не розбудили і батеньку та й не доложили.
Дотка́ти Cм. II. дотика́ти.
Заставля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. заста́вити, -влю, -виш, гл. 1) Закладывать, заложить. Оце кожух заставила та купила борошна. 2) Заставлять, заставить, загораживать, загородить. 3) Уставлять, уставить. І стравами столи твої заставить. 4) Заставлять, заставить, принуждать, принудить. Заставила мене мати тонку пряжу прясти. 5) Опускать, опустить шлюзный ставень. У лотоках заставочки мельник заставляє. б) — діло ким. Поручать, поручить кому дѣло, ставить кого на работу какую нибудь. Въ похорон. причитаніи мать обращается къ умершей дочери: Ким я буду те ділечко заставляти, як тобою заставляла?
Зичли́вість, -вости, ж. Доброжелательность.
Змордувати, -ду́ю, -єш, гл. Измучить, изнурить. Ой не їдь, рідненький, бо доріженька злая: коня змордуєш.
Капосник, -ка, м. Пакостникъ.
Охітно нар. = охоче. Якось до діла берусь охітніше. Зоставайся... будемо тут удвох жити... буде нам з тобою охітніше, аби твоя охота.
Паньматчин, -на, -не. = паніматчин.
Ша меж. Тише! Молчать! Їжте, гості, а ви, діти, ша!