Дя́дько, -ка, м. 1) Дядя. 2) Человѣкъ среднихъ лѣтъ. Изъ уваженія малороссіяне называютъ такъ всякаго старшаго себя лѣтами. Не впадає москаля дядьком звати. 3) — соба́чий. Волкъ. Як собаки гавкають! Чи не пробірається до овець собачий дядько? 4) дя́дька накла́сти. Перепутать основу во время снованія. А я слухаю, що вона балака, та й наклала дядька. Оксана в мене сьогодні снувала, так аж двох дядьків наклала. Одного ж я змотала, а другий зостався. За дядьків ткачі лають, як направляють полотно. Ум. дя́дечко. Охріме дядечку! будь ласкав схаменись! Що ж мені, дядечку, по тіх грошах?
Капустянка, -ки 1) Кадка для капусты.
2) Мѣсто, съ котораго снята уже капуста.
Моро́чливий, -а, -е. Хлопотный, затруднительный, головоломный. Не морочлива праця.
Нізчимній, -я, -є. Безъ всего, безъ приправы. Нізчимний борщ, неначе пійло. Нізчимня страва.
Пагністки мн. Родъ растенія.
Перепікатися, -каюся, -єшся, сов. в. перепектися, -печуся, -чешся, гл. Перепекаться, перепечься.
Піддружий, -жого, м. На свадьбѣ помощникъ дружка. Поперев'язували дружка і піддружого рушниками довгими.
Причавити, -влю, -виш, гл. Придавить, прижать. Причавив пальця. Причавив мене до стіни.
Хутро, -ра, м. Мѣхъ. Багацько у його добра, отласу, хутра і срібла.
Цяця, -ці, ж. 1) Дѣтск. Цаца, все хорошее; игрушка. Цяця, цяця! та й в кешеню. Еней, таку уздрівши цяцю, не знав із ляку, де стояв. 2) Важная особа. Ото яка цяця. Чи ба, яка велика цяця — і слова на криво не можна сказати. Ум. цяцінька, цяцічка.