Граби́на, -ни, ж. 1) Грабъ, одно дерево. Грабина висока та листом широка. Ой бери, синку, гострий топір та рубай грабину із кореня. 2) соб. Грабовыя деревья. Ліс застилав гори й долини чистою старою дубиною та грабиною. Ум. Граби́нонька. (Только къ 1-му значенію). У полі грабинонька тонка та висока.
Дзиґа́р, -ра́, м. = Годинник. Чаще въ уменьшит. формѣ: дзиґа́рок (Cм.).
Зако́вувати, -вую, -єш, сов. в. закува́ти и заку́ти, -кую́, -єш, гл. 1) Заковывать, заковать. Часто бо заковувано його в кайдани. Бистрі ніженьки закували, білі рученьки зв'язали. Та Травина зав'язали, та в кайдани закули. 2) Зарабатывать, заработать кузнечной работой. А мій Коваленко кує помаленьку; що закує, то проп'є в неділю раненько. 3) Только сов. в. О кукушкѣ: закуковать. Прилетіла зозуленька з темного лісочку, сіла, пала, закувала в зеленім садочку.
Післище, -ща, с. Ремень, на которомъ висятъ стремена.
Промівка, -ки, ж. Рѣчь. Послухайте мене і моєї промівки. Cм. промова.
Сухоребрик, -ка, м. Худощавый человѣкъ.
Сухоребриця, -ці, ж.
1) Худощавая женщина.
2) Рыба Pelecus cultratus.
3) Эпитетъ смерти. Смерте, смерте-сухоребрице.
Схотітися, -четься, гл. безл. Захотѣться. Схотілось лиха.
Хваска, -ки, ж. = фаска. Ум. хвасочка.
Чапула, -ли, ж. = чаполоть.