Вибачення, -ня, с. Извиненіе.
Зажа́ти Cм. зажинати.
Земляни́н, -на, м. Постоянный житель въ сельскомъ обществѣ. Славне село Любчики, веселе... Та ми сюди на селище прийшли, в земляне пишемось любчівські.
Попроз нар. = поуз. Попроз мій городок стежкою до иншої йдеш.
Порозбуркувати, -кую, -єш, гл. Разбудить, разогнать сонъ (многимъ).
П'ятаковий, -а, -е. = п'яташний.
Розсільниця, -ці, ж. Родъ щей изъ кислой капусты и кукурузной муки.
Розчовпнути, -ну, -неш, гл. = розчовпати. Та що це ви балакаєте, що я й не розчовпну? Не розчовпну, що ти пророчиш.
Сварка, -ки, ж. Ссора. Іди, сину, пріч од мене, через тебе сварка в мене. Добра жилба, коли сварки нема.
Учиняти, -няю, -єш, сов. в. учинити, -ню, -ниш, гл.
1) Дѣлать, сдѣлать, совершать, совершить. Ой, хворцю! Що ти учинила. Спасибі вам, панове молодці, преславні запорожці, за честь, за славу, за повагу, що ви мені учинили. учинити во́лю. Cм. воля.
2) Поступать, поступить, сдѣлать. Ой не гаразд запорожці, не гаразд вчинили. Так ми добре, брате, учиниш, свого найменшого брата попросімо.
3) Заквашивать, заквасить, сдѣлать закваску (для тѣста, квасу). Учинили вони квас. От вона взяла, ріденько вчинила, ріденько підбила, ріденько й замісила. На чужий коровай очей не поривай, а рано вставай та собі учиняй.