Аде́! меж. Сюда!
Біль III, болю, м. Боль, страданіе. Чужий біль нікому не болить.
Бочуля, -лі, ж.
1) Толстобрюхая корова.
2) Корова съ бѣлыми боками. Ум. бочулочка. Да прийду ж я, гою, на твою обору, ой займу ж я бочулочку до свойого дому.
Гончаро́вий и ганчаро́вий, -а, -е. Принадлежащій, свойственный горшечнику. Нехай горшки б'ються на гончарову голову.
Єрусали́мський, -а, -е. Іерусали́мскій. Всі святії київські, печерські, почаєвські, єрусалимські.
Їсточки гл. = ї́стоньки. Божая Мати їсточки носить. Носила їсточки і пить.
Ма́яти, -маю, -єш, гл. 1) Развѣваться. Через улицю гай, гай, моя кісочка май, май! Стрічки мають в синьому небі. 2) Колыхать, колыхаться. Вітер віє, гілля має. Ой високо клен-дерево має. 3) Махать. Соловейко летить, крильцями має. 4) Виднѣться; мелькать. Орися росла собі, як та квітка в городі: повна да хороша на виду, маяла то сям, то там по господі в старого сотника.
Срібний, -а, -е. Серебряный. Золотії бильця, срібні колокільця. Вловлять рибку — золота головка, а срібний хвостик.
Тузатися, -заюся, -єшся, гл. Возиться, толкать другъ друга, бороться, спорить. Жінка кричить: давай мені віжки! А я кажу: сам поганятиму! Тузались отак собі обоє, тузались. Дітвора почала тузатись — кому ноту закинути. Вони там проміж себе тузались: той правив гроші, а в того либонь не було.
Чортопхайка, -ки, ж. Родъ экипажа. Запріг він миттю чортопхайку, черкнув із неба, аж курить. Посадили мене на чортопхайку та одвезли аж у Оренбург.