Дер! меж.
1) Для выраженіи звука, происходящаго во время разрыванія ткани. Дер-р-р! поли у шляфрока як не було. Также для выраженія звука отъ царапанія по твердому тѣлу. Дер-дер до діда в двері. Баба прокинулась: діду, діду, щось до нас у двері Шкряботить. Дід вийшов, коли то ведмідь.
2) Крикъ коростеля. Деркач кричить: дер-дер!
Зжидові́ти, -вію, -єш, гл. Сдѣлаться алчнымъ. Всі зжидовіли б і за гроші рідних батьків попродали.
Кучериха, -хи, ж. Жена кучера. Кучерихи дома не було.
Ме́жень и межінь, -ні, ж. Средина лѣта, лѣто. Добич (у рибалок): весняна — до Тройці, межена — до Покрови, просол — до заговін, або до Миколая... Настояща добич — то межінь. Сказано — літо: на все хороше: чи хліб упорать, чи в рибальстві зарибалить. побереж. Въ
Мі́сяць, -ця, м. 1) Луна, мѣсяцъ. Із-за хмари, з-за байраків місяці, виглядає. Хата, 16. Не подоба зірці без місяця та зіходити. Ой місяцю-місяцю! Світиш та не грієш: даремне в Бога хліб їси. Употребляется для ласкательнаго названія возлюбленнаго. І місяця свого зараз забуду, свого Сергієчка? 2) Мѣсяцъ. Я ж місяці і дні лічу журбою. що-місяця. Ежемѣсячно. московський місяць. Долгое время. Попождеш з московських місяць! 3) Родъ дѣтской игры. Ум. місяченько, місячно, місячок. Ой місяцю-місяченьку, і ти, зоре ясна, ой світіть там на подвіррі, де дівчина красна.
Охнути, -ну, -неш, гл. одн. отъ охати. Охнуть.
Подобріти, -рію, -єш, гл. Сдѣлаться добрѣе. Ох, арендар подобрів, взяв жінку з собою, тепер мене оставив з дітьми сиротою.
Поручник, -ка, м.
1) Поручитель. Позич мені руб грошей! — Дай, каже, поручника. — Якого ж я тобі поручника дам? Хто за мене поручиться? Я бідний.
2) Поручикъ. Не пущу, тя, поручнику, аж року дослужиш.
Промалярувати, -ру́ю, -єш, гл. Пробыть живописцемъ или маляромъ извѣстное время.
Сап'ян, -ну, м. Сафьянъ. На нозі сап'ян рипить, а в борщі трясця кипить.
