Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

В'язничний, -а, -е. Тюремный; Желех.
Жа́лувати, -лую, -єш, гл. 1) Жалѣть, сожалѣть о комъ, чемъ. А мати і спиняє, й жалує спиняти сина. Левиц. І. 64. Ой поїхав мій миленький за буковиною, — ой чую ж я через люде — жалує за мною. Чуб. V. 383. 2) Жалѣть кого, состраданіе къ кому чувствовать. Шрам Паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам.... приняв усю вину на одного себе. К. ЧР. 411. А то ж я з чого тсе говорю, як не з приязні моєї?... Тебе жалуючи говорю, тебе люблячи. МВ. ІІ. 81. Жалуй мене, подружечко: жених покидає. Чуб. V. 182. 3) Относиться къ кому съ заботливостью, съ любовью, любить, ласкать. Ой ідеш ти, доню, між чужії люде: ой хто ж тебе, доню моя, жалувати буде? Макс. (1849), 113. Батько наш був дуже добрий: жалував нас обох рівно, і брата й мене. МВ. І. 7. От баба свою дочку й жалує, а дідову все лає, все лає. Рудч. Ск. II. 43. Чи добре тобі тут, сину? Чи жалують тебе? Левиц. І. 61. Лихого нічого жалувати. Ном. № 3889. Був у чоловіка собака; покіль молодим був, дак він його і жалував, а як ізстарівсь, дак він його проганяє. Рудч. Ск. І. 13. Кинулась нас цілувати, жалувати Катря. МВ. ІІ. 100. 4) Жалѣть, беречь, скупиться. З чужої торби хліба не жалують. Ном. № 4618. Біжи, біжи, королевичу, не жалуй коня. Чуб. V. 767. Ганна грошей не жалувала. Левиц. І. 57.
Залізя́ка, -ки, ж. Обломокъ, кусокъ желѣза. Як покладеш залізяку на тому припічку, що в комені, до ніколи не буде вовк нападать на скотину. Чуб. І. 48. Виколов око залізякою. Левиц. Пов. 341. Ум. залізя́чка.
Звірря́, -ря́, с. соб. Звѣри. Звірря в ліс ховається. Грин. І. 192.
Мідя́р, -ра, м. Мѣдникъ. Желех.
Нераненько нар. Ум. отъ нерано.
Ознака, -ки, ж. Знакъ, признакъ. Мир. Пов. І. 131. Гордо і поважно без ознаки жадної тревоги на лиці. Левиц. І. 211.
Оливка, -ки, ж. 1) Ум. отъ олива. 2) Родъ яблокъ.
Пестунчити, -чу, -чиш, гл. Быть нянькой. Вх. Лем. 448.
Старина, -ни, ж. = старовина.