Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бовкун, -на, м. 1) Волъ, запряженный въ одиночку. Чуб. VII. 407. Ном. № 1555. Котл. Ен. IV. 10. Їде чоловік бовкуном. ЗОЮР. II. 31. Нізащо й вола другого купить: бач, бовкуном їде. Козел. у. 2) Большой снопъ, камышу. Лубен. у. 3) танцювати бовкуном. Танцовать одному. О. 1861. X. 61. Ум. бовкунець. Чуб. II. 543, бовкунчик.
Болісний, болісно. Cм. болізний, болізно.
Бунчати, -чу, -чиш, гл. = брунчати. Вх. Уг. 229.
Відпочивання, -ня, с. Отдыхъ, отдохновеніе. Сами собі дали на три години відпочивання. Макс. (1849). 54.
Двійне́сенький, -а, -е., Ум. отъ двійний. Як проїхав козаченько да повз ворота, ворітечка двійнесенькі, роздвойтеся. Чуб. V. 776.
Знехотя, зне́хочу, нар. Нехотя, противъ воли, неохотно. Давно! — знехотя промовив Сухобрус і замовк. Левиц. Пов. 42. Знехочу баба порося ззіла. Посл.
Линь, (ня?, м.). Раст. Artemisia campestris. Лв. 97.
Натушкувати, -ку́ю, -єш, гл. Наложить много, закрывъ что-либо наложеннымъ. Натушковано на його зверху кожухів, подушок. Мир. ХРВ. 249.
Поростаскувати, -кую, -єш, гл. Растащить (во множествѣ).
Тік II, то́ку, м. Растопленный жиръ. Пироги в тоці. Шейк.