Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бойкиня, -ні, ж. = бойка. Желех.
Висвистувати, -тую, -єш, сов. в. висвистати, -щу, -стиш, гл. 1) Только несов. в. Насвистывать, свистать. Раз-у-раз насвистував вівчарик. Стор. І. 206. Витяг з-за пояса сопілку, висвистує, яті зна. О. 1862. V. Кух. 34. 2) Вызывать, вызвать кого свистомъ. Писаренко грає в дубову сопілку, висвистав, вигукав у Самсона дівку. Мил. 98.
Відхвалюватися, -лююся, -єшся, гл. Грозиться. Cм. нахвалятися. Св. Л. 165.
Вогнюватий, -а, -е. Пылкій, страстный. Молодиця вогнювата. Зміев. у.
Заса́дець, -дця, м. = засадьок. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Ум. засадчик, засадчичок. Жінка вибере із діжі тісто та маленький засадчичок посадить. ЗОЮР. II. 32.
Знадоб'я, -б'я, с. Снарядъ. Рибалки бачуть, що волок подертий, та кажуть: «хай тобі гаспид з твоїм знадоб'ям. Харьк. у.
Недоречний, -а, -е. Некстати сказанный или сдѣланный, неумѣстный, излишній. К. ПС. 127.
Одм Cм. отъ відмага до відм'ялити.
Себелюб, -бу, м. Себялюбіе, эгоизмъ. Панує в їх серці себелюбу гріх. К. Дз. 135.
Стрільчити, -чу, -чиш, гл. = стрільцювати. Вх. Зн. 67.