Бубніти, -нію, -єш, гл. Разбухать, взбухать. Бубніє пашня, як на дворі мокро.
Иний, -а, -е. = инший. Мав хтось иний родитися, та кури запіли.
Перекабатитися, -бачуся, -тишся, гл. Перекувыркнуться.
Повибовтувати, -тую, -єш, гл. Выболтать, выплескать (во множествѣ).
Позакладати, -да́ю, -єш, гл.
1) Заложить (во множествѣ). Похожає в блискучому довгому каптані, позакладавши назад руки.
2) позакладало. Заложило уши. їм позакладало. Они оглохли.
Пошинкувати, -ку́ю, -єш, гл. Позаниматься продажей спиртныхъ напитковъ.
Принижувати, -жую, -єш, сов. в. прини́жити, -жу, -жиш, принизити, -жу, -зиш, гл.
1) Опускать, опустить ниже, понизить. І принизив Господь небо, окрите димами.
2) Унижать, унизить. Низьке принижує й хвалою.
3) Обижать, обидѣть. Бог очима принижив. (Очі болять). Так Господь принизив: опала сей рік вся скотина.
Припорука, -ки, ж. Порученіе.
Ублагати, -га́ю, -єш, гл. Умолить; умилостивить. Росердила миленького, да вже не вблагаю; хоть вблагаю, не вблагаю, да вже не такого. Та святих отіх благала, — таки ж ублагала.
Челядина, -ни, ж. 1) Взрослая дочь, дѣвушка. Ой тепер же я Не дівка, тепер я в батька не дитина, не дитина та й не челядина. В мене личко — як яблучко, тепер як калина, як вийду я на улицю, — мила, люба челядина. 2) Женщина. Пішла бідна вдова подовж улонькою да зустрілася із сусідонькою: «Ах, сусідо, сусідо, молода челядино, та чужая чужанино, прийми мене до смерти жити! Ум. челяди́нонька. челяди́ночка. дівчина-челядиночка.