Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Дівин-вечір, -чора, м. = Дівич-вечір. Мет. 156.
Дріб'язок, -зку, м. 1) Мелочь, мелкія вещи. Оце забув купити олії. Стілько дріб'язку було, що як його й не забути: купи соли, купи риби, меду, мила, олії, — от і забудеш що небудь, випаде з голови. Кіевск. у. 2) Маленькія дѣти. Там того дріб'язку повен запічок. 3) Мелкій скотъ. В мене овець ватага, а дійнику без ліку, а дріб'язку як піску. Лавр. 77. 4) на дріб'язок, на дріб'язки поби́ти. Побить на мелкіе кусочки. Грин. II. 243.
Забала́кати, -ся. Cм. забалакувати, -ся.
Коїти, -ко́ю, -їш, гл. Дѣлать, творить (преимущественно дурное). Се воно коїть не хто, як проклятущий Іванець. К. ЧР. 75. Лихо коїти. Ном. № 2874.
Крадемці нар. = крадькома. Вх. Зн. 29.
Лоптя́чка, -ки, ж. Щемленіе. Желех. Вх. Зн. 84.
Мря́чно нар. Туманно, дождливо.
Пополошити, -шу́, -шиш, гл. = пополохати.
Скупиндя, -ді, м. = скупердя. Котл. Ен. IV. 14.
Смертобойці, -ців, м. мн. Насмѣшливое названіе башмаковъ изъ цѣльной кожи (названы такъ, вѣроятно, потому, что въ нихъ легко падать). Сумск. у.