Загурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Загремѣть, застучать, затрещать, почти то-же, что и загуркотіти 2; иногда просто зашумѣть сильно. Зашумить садок, стемніє світ і загурчить дощ об землю. 2) Упасть, скатиться съ шумомъ, стукомъ, а иногда и просто упасть съ высоты. Так він і загурчав з кручі!
Затве́рджувати, -джую, -єш, сов. в. затверди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Утверждать, утвердить.
Звича́йність, -ности, ж. Вѣжливость, приличіе. Звичайного звичайністю вітаю, хто входе гордо, — згорда зустрічаю. Для звичайности. Изъ вѣжливости.
Ковта́ти, -та́ю, -єш, одн. в ковтну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Глотать, глотнуть. Мовчав він, мовчав, тілько знай сльози ковтає. Бідна Леся мабуть добре ковтнула знахарчиного зілля од переполоху. сли́нку ковта́ти. Видѣть, какъ другіе ѣдятъ, а самому не имѣть возможности. Нашому теляті лиш слинку ковтати. Употребляется и въ болѣе широкомъ значеніи: не имѣть возможности сдѣлать желаемаго въ то время, какъ другіе дѣлаютъ.
Кремінний, -а, -е. Кремневый. Ой ти, горо кремінная!
Наві́шувати, -шую, -єш, сов. в. наві́сити, -шу, -сиш, гл. Навѣшивать, навѣсить.
Омаць, о́мацьки, нар. Ощупью. Омаць найшов двері хатні.
Попіля нар. = побіля. Ухопив же го попіля коня, попіля коня, близько стременя.
Присмертний, -а, -е. Умирающій. На панщину не пішов: «в мене жінка присмертна», — одпрохався тим.
П'ястися, пнуся, пнешся, гл. 1) Лѣзть, взбираться, карабкаться. П'явсь, п'явсь на ту гору, — не зопнеться. Пнеться, як жаба до гусяти. П'явся до гетьманування на Вкраїні. 2) Силиться, напрягать силы. Вона взяла і сповила його. От він п'явсь — п'явсь, п'явсь — п'явсь, — не порвав. Ми чотирі годи п'ялися, платячи аренду, і скотину позбували, — так несила наша держати землю.