Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ді́жма, -ми, ж. Извѣстная доля урожая, улова и пр., отдаваемая работающими хозяину поля, воды и пр.
Зачми́хати, -хаю, -єш, гл. Зафыркать. Зачмише як кабан. О. 1862. Н. 64.
Клопотати, -почу, -чеш, гл. 1) Безпокоить, утруждать, надоѣдать. Не тра стару клопотати: стара знає, кому дати. Ном. № 2711. Та чого тужиш, та чого плачеш, головоньку клопочеш? Гол. І. 131. Ще не час голівку молоденьку на господарстві клопотати, — нехай погуляє дівчиною. МВ. І. 35. не клопочи мені голови. Не надоѣдай мнѣ! Не приставай ко мнѣ! 2) Озабачиваться о чемъ. Клопочуть нянькою, так я й пришила.
Ма́зальниця, -ці, ж. = мазільниця.
Набли́жувати, -жую, -єш, гл. = наближати. Наближує пальці ті до дитинки. Чуб. III. 84.
Побрязкач, -ча, м. = побренькач. Аби були побрязкачі, то будуть і послухачі. Ном. № 5431.
Пошивання, -ня, с. Покрываніе крыши соломой. Пошивання коштує мені 23 карбованці. Камен. у.
Розложистий, -а, -е. = розлогий. Дорожка твоя ой розложистая. Чуб. V. 1010. Розложисті роги. КС. 1898. VII. 44.
Сколошкати, -каю, -єш, гл. Вспугнуть.
Соловій 2, -вія, м. = соловей. Гол. І. 259. Ум. соловієчко.