Віхоть, -хтя, м. 1) Мочалка, употребляемая при мытьѣ посуды, утвари и пр. 2) Пучекъ соломы. Віхоть соломи на устілку. Далі трохи присвоєне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, — викреше огню, положить його у солом'яний віхоть, розмаха гарненько та й кине. 3) Горящій клокъ, уносимый вѣтромъ съ пожара. упав віхоть. Случилось несчастье, непріятность. Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас за тим, що дуже поганий віхоть упав, — і він не зна, як перебути сей час. Ум. віхтик.
Говбур, -ра, м. Водоворотъ. У говбурі на Дністрі крутяться.
Гура́льник, -ка, м. Работникъ на винокурнѣ.
Облапування, -ня, с. Ощупываніе.
Повсічасний, -а, -е. Всегдашній, постоянный, вѣчный. Нема... не переходячого на божому світі, нема повсічасного, навічного — або перейде, або привикнеш.
Поганяльник, -ка, м. = поганяйло 1. Ум. поганя́льничок.
Скипітися Cм. скипатися.
Тополька, -ки, ж. Ум. отъ тополя.
Уподовж нар. Вдоль, въ длину. Коли не навчила, як упоперек полу лежало, а тоді вже не навчиш, як уподовж полу.
Шинкарювати, -рюю, -єш, гл. Содержать кабакъ, заниматься продажей спиртныхъ напитковъ.
