Величати, -ча́ю, -єш, гл.
1) Величать, называть, титуловать. Тільки будуть мене, мати, на підпитку гречкосієм, домонтарем величати. Один одного звикли добродіями величати.
2) Почитать, относиться съ уваженіемъ; чествовать. Дурня багатого всі величають. Андрею, не будьте свинею, коли вас люде величають. Десь я тобі та докучила, по твоєму двору ходячи, кіскою маючи, твій двір величаючи.
Горну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Пригребать, придвигать, загребать. Кожна ручка собі горне. 2) Обнимать. Бондарь відра набиває, мене горне пригортає.
Завздалегі́дь нар. = заздалегідь.
Змережування, -ня, с.
1) Испещреніе узоромъ и пр.
2) Расшиваніе мере́жками.
3) Соединеніе мере́жкою двухъ частей рубашки, двухъ кусковъ ткани. Змережування бува: косе, стовпчиками і кругле.
Ми́мрати, -раю, -єш, гл. Медленно дѣлать.
Обізватися Cм. обзиватися.
Поприсідати, -даємо, -єте, гл. Присѣсть (о многихъ).
Споліскуватися, -куюся, -єшся, сов. в. сполоскатися, -щуся, -щешся, гл. Ополаскиваться, ополоснуться, обмываться, обмыться, смачиваться, смочиться. Піди, голяк, піди, лахмай, піди сполощися.
Товпитися, -плюся, -пишся, гл. Толпиться, тѣсниться. Народ товпиться до тебе.
Шайнути, -ну, -неш, гл. Дунуть. Як шайнули буйні вітри.