Белькотуха, -хи, ж. Болтунья.
Броснатий, -а, -е. О деревѣ: имѣющій много почекъ. Броснате дерево.
Го́стрий, -а, -е. 1) Острый, имѣющій тонкое лезвее. Не пиляй мене тупим, та ріж мене гострим. Гостра шабля. У рученьках гостру шаблю носить. Мала пташка, та кігті гостри. 2) Остроконечный, конусообразный. Як виїхав донський козак із-за гострої могили. Гострий шпиль. 3) Сильный, жестокій, рѣзкій. Цур-цурачка — гостра болячка. 4) Рѣзкій, остроумный. Гострий, як бритва. Хоч голий, та гострий. 5) Пронзительный, жгучій. Гострі, чорні очі. 6) Го́стра доро́га. Колоть, мерзлая грязь на дорогѣ. Дорога гостра не можна їхати. Ум. Гостре́нький, гостре́сенький. Єсть у мене гостресенький ножик.
Зду́хвина, -ни, ж. и зду́хи, -хів, м. мн. = здуховина. Так здухи й ходять у вола.
Келішок, -шка, м. Рюмка.
Кремезни́й 1) Крѣпкій, здоровый. Не закутуй дитину, то вона буде кремезлива. Старины люде були кремезніші. 2) Твердый, неуступчивый. Хазяїн був чоловік кремезний и норовливий.
Перетинати, -на́ю, -єш, сов. в. перетяти, -тну, -не́ш, гл.
1) Перерѣзывать, перерѣзать, перерубывать, перерубить, пересѣкать, пересѣчь. А у його та була така шабля, шо на шо настачиш, так і перетне.
2) Перерѣзывать, перерѣзать путь, преградить дорогу. Не читав князь Єрема листів, іздалека: перетяв усі дороги і стежки дейнека. До церкви калюжа дорогу перетяла, а до шинку можно і по під тином.
Прачувати, -чую, -єш, гл. = прачити.
Рум'янець, -нця, м. Румянецъ. А в рум'янцю така сила, що всі квіти погасила.
Своєумець, -мця, м. Все по своему дѣлающій.