Бгати, бгаю, -єш, гл. 1) Складывать, свертывать, вить. Ой не бгай гніздечка при дорозі. 2) Втискивать, впихивать, комкать. Смирний, хоч у вухо бгай. То свитинку куплю за її гроші, то запаску, то те, то се, та все в скриню і бгаю, 3) Дѣлать изъ тѣста пироги, коровай и пр. Да чи мені да воду брати, а чи мені коровай бгати. Бгайте, коровай, молодиці! Бгати пироги. 4) — ковбки. Разбирать, сортировать срубленные стволы деревъ.
Замайструва́тися, -ру́юся, -єшся, гл. Увлечься мастерствомъ.
Кропівник, -ка, м. У гуцульскихъ древорубовъ: рабочій, поливающій водой деревянный желобъ, но которому съ горы внизъ спускается дерево.
Поболітися, -ліємося, -єтеся, гл. Заболѣть (о многихъ). Боли му ся поболіли, сам бідний заслаб.
Понамерзати, -заємо, -єте, гл. Намерзнуть (во множествѣ). Преимущ безлично: Понамерзало на бороді льоду; понамерзало на вікнах.
Поодноборонь нар. Въ одну борону.
Пошморг, -гу, м. 1) Дерганіе, подергиваніе. Цей кінь має пошморг у ліворуч. 2) Царапина, ссадина. Борюкались, та й поробили один одному знаки: я побачив у його на виду і на тілі пошморги. 3) Слѣды полозьевъ на дорогѣ. А шо, як там дорога? — Та єсть тільки пошморги, а доброї ще нема.
Пузце, -ця́, с.
1) Ум. отъ пузо.
2) Часть веретена. Cм. веретено 1.
Страшенне нар. = страшенно. Журився й наш Грицько, страшенне журився.
Фраснути, -ну, -неш, гл. Ударить.
