Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

первожителець

Первожителець, -льця, м. Первый житель. Ном. № 8507.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 107.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПЕРВОЖИТЕЛЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПЕРВОЖИТЕЛЕЦЬ"
Бря́кти, -ну, -неш, гл. Разбухать.
Вертіння, -ня, с. 1) Вертѣніе. 2) Сверленіе.
Зубний, -а́, -е́ Зубной. Прилипла вже до кости моя кожа, зостався я із яслами зубними. К. Іов. 42.
Куштунок, -нку, м. Проба; отвѣдываніе. Оце сотня яблук на продаж, а одно дай на куштунок людім. Харьк.
Метну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ метати.  
Осокір, -ко́ру, м. Осокорь, родъ тополя, Populut alba. ЗЮЗО. І. 132.
Поташня, -ні, ж. Поташенный заводъ. Черк. у.
Розікрасти, -ся. Cм. роскрадати, -ся.
Уповання, -ня, с. Упованіе. В його моє спасения, слава, на Бога певне уповання. К. Псал. 139.
Шкінька, -ки, ж. Лошаденка, кляченка. Отакою шкінькою попереду їздив, а тепер! Лебед. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПЕРВОЖИТЕЛЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.