Ботюк, -ка, м. Стволъ дерева, предназначенный для распилки на доски. Ялиця стогне й шелестить.... «Мене підтяли й ботюка до трачки покотили».
Карб, -бу, м.
1) Нарѣзка, зарубка, рубець, мѣтка. Переносно: слѣдъ, воспоминаніе перенесеннаго. В короткий вік мій багато карбів лягло на мойму серці.
2) Вырубка въ бревнѣ поперегъ, на половину толщины, для закладки въ нее другого бревна.
3) Бирка, счетная палочка. на карб узяти. Поставить въ счетъ. Ум. карбе́ць, карбик, -карбичок.
Корячкуватий, -а, -е. Кривой и со множествомъ развѣтвленій (о деревѣ). Дерево її нарубалось. Таке корячкувате, що її на палицю не вибереш.
Нищунство, -ва, с. Нищенство; попрошайничество. Я нищуном при церкві був. Покинув і я своє нищунство та на Січ!
Полапки нар. Ощупью. Поночі, так я полапки вибірала. Удень вони як серед ночі ходять, і полапки гмукають о полудні.
Простяха, -хи, простя́чка, -ки, ж. Сортъ плахти.
Розгайнувати, -ную, -єш, гл. Привести въ безпорядокъ. У нас у хаті розгайновано було, а тут батюшка з хрестом у хату.
Сутемний, -а, -е. Сильно темный, почти черный. Обличчям сутемний, як пам'яткова мідь (негръ).
Урікати, -каю, -єш, сов. в. уректи, -речу, -чеш и урікнути, -кну, -неш, гл.
1) Укорять, укорить. Ніхто мене ні в чім не урікне.
2) Сглаживать, сглазить (человѣка). Казали, що дитина їсть багато, аж бач і врекли: воно й їсти перестало. Врече тебе й косу твою. Той нашу бджолу урече. Щоб не врекли вражі люде моєї краси.
Усиновити Cм. усиновляти.