Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бря́кти, -ну, -неш, гл. Разбухать.
Долу́пуватися, -пуюся, -єшся, сов. в. долу́патися, -паюся, -єшся. Доискиваться, докапываться. Люде й не долупуються, куди то гроші йдуть. Камен. у.
Зело́, -ла́, с. Зелень, травянистое растеніе. Тихая роса сідала над зелом і древом. Мкр. Н. 35. Стало їх подвір'я зелом і древом заростати. КС. 1884. І. 32. Багато зела на цім огороді, то тяжко буде полоти. Н. Вол. у.
Обтікати, -ка́ю, -єш, сов. в. обтекти́, -течу́, -че́ш, гл. 1) Обтекать, обтечь. Смотрич обтікає город кругом. Св. Л. 213. 2) Обнимать, обнять. Шух. І. 74.
Позчіплювати, -люю, -єш, гл. Сцѣпить одно съ другимъ (во множествѣ).
Посполитий, -а, -е. 1) Простой, простонародный. 2) Какъ существ.: крестьянинъ. Давай посполитий до скарбу і подачку од диму, давай і підводу, і греблі по шляхах гати, а козак, бач, нічого того й не знає. К. ЧР. 198.
Спрягти 2, -ся. Cм. спрягати, -ся.
Уливати, -ваю, -єш, сов. в. улити, уллю́, уллє́ш, гл. 1) Вливать, влить. Влив йому в рот живущої води, він і ожив. Рудч. Ск. І. 128. 2) Обливать, облить, полить. Влита слізьми. МВ. (О. 1862. І. 81). Треба землю крів'ю влить, щоб почала, вона родить. Щог. Сл. 4. 3) Убѣгать, убѣжать быстро. Пес уливав. Вх. Зн. 73.
Храпій, -пія, храпко́, -ка, м. Хропунъ, храпящій человѣкъ. Желех.
Шпитко, -ка, м. Копающій, роющій. Вх. Зн. 83.