Дави́ти, -влю́, -виш, одн. в. давну́ти, давну́, давне́ш, гл. 1) Давить. 2) Сжимать, стискивать. Давить, як мороз бабу. Ні не дави, туманочку, сховай тілько в полі. 3) Выжимать. Сир іззів, а на масло давить. 4) Душить, давить. 5) Притѣснять, угнетать. Так судила Божа воля, щоб давила нас недоля. 6) Раздавливать, давить. Да як же стерпіти, коли притьмом давлять кармазини людей по дорогах.
Існісінько нар. Точнехонько.
Кумів, -мова, -ве Принадлежащій куму. Поночі рвав угірки в кумовому городі.
Ли́пиці, -пиць, ж. мн. Сѣмена липы.
Обзнобити, -блю́, -биш, гл. Простудить. Коло проса любка боса ніжки обзнобила.
Обскакувати, -кую, -єш, сов. в. обскака́ти, -ка́ю, -єш, гл. Обскакивать, обскакать.
Поперекисати, -саємо, -єте, гл. То-же, что и перекиснути, но во множествѣ. Тепло дуже в погребі, поперекисало моє варево.
Приспіти Cм. приспівати.
Тростовий, -а, -е. Тростниковый. Тростеве бердо.
Фуркати, -каю, -єш, гл.
1) Трещать фуркалом.
2) Отлетать съ шумомъ крыльевъ.