Білити, -лю, -лиш, гл. 1) Бѣлить; окрашивать въ бѣлый цвѣтъ. У суботу білю хату. шити-білити — завтра великдень. Значитъ то же, что русское: коли на охоту ѣхать, тогда собакъ кормить. білити шкіру. При выдѣлкѣ кожи: натирать мѣломъ. 2) О полотнѣ: дѣлать бѣлымъ, бѣлить (на. солнцѣ). Я вас пряла, ночей не досипала, білила вас в зеленім лузі. На тихім Дунаї під крутим берегом там господиня різи білила. біль білити. Cм. і. біль. 3) Убѣлять (умывая). Дівка Катерина личенько білила. 4) Лудить.
Бобовий, -а, -е. Бобовый. Ой бо мої кучерики як бобові струки.
Воро́б'я, -б'я́ти, с. 1) = Гороб'я. 2) Маленькій ребенокъ (шутливо-ласкательное). Ум. Вороб'я́тко. А старая єго мати на кріселку сидить, маленькоє вороб'ятко на руках держить.
Згри́зти Cм. згризати.
Маззя́, -зя, с. Мазь. Маззя з дьохтю погане.
Несконченний, -а, -е. = нескінченний.
Опухти. Cм. опухати.
Середняк, -ка, м. Сердцевина рога. Cм. осередок 1.
Сукровище, -ща, с. Мѣсто, гдѣ кто-либо былъ убитъ.
Тихомиритися, -рюся, -ришся, гл. Успокаиваться.