Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Безсудний, -а, -е. Беззаконный. К. ЦН. 291. Поганого, безсудного, безбожного Ірода. Чуб. III. 384.
Губи́тися, -блю́ся, -бишся, гл. 1) Погубляться. 2) Теряться. Не губись там од неї, бо город великий. Зміев. у.
Кам'янщанин, -на, м. Житель города, замка. Пустили в гармати як грім по небі... Щоб ся паркани поздрігали, щоб ся міщане полякали, а всі міщане-кам'янщане. Колядка. Cм. кам'яничин.
Караки, -ків, мн. Мѣсто, гдѣ стволъ дерева раздѣляется на двое. Як насіла у літі сарана, ню де гілля, або караки, то геть усе поламала.
Которгати, -гаю, -єш, гл. Сильно дергать, теребить, тормошить.
Перероблятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. переробитися, -блю́ся, -бишся, гл. Передѣлываться, быть передѣланнымъ. Моє діло переробиться, моє слово переговориться. Мил. 193.
Позамощувати, -щую, -єш, гл. Замостить; покрыть (во множествѣ).
Примірник, -ка, м. Экземпляръ. Желех.
Роз'їдати, -да́ю, -єш, сов. в. роз'їсти, -ї́м, -їси, гл. Разъѣдать, разъѣсть.  
Чухрати, -ра́ю, -єш, гл. 1) Обрубывать вѣтви, сучья на деревѣ; обрывать однимъ движеніемъ руки рядъ листьевъ на вѣтви. Вас. 147. Поставив мене чухрать гілля. Новомоск. у. 2) Разбирать овечью шерсть, очищая отъ сору. Вас. 152, 202. Ой коли б ти хазяїн, та овечки собі мав, то б я дома сиділа, вовничку чухрала. Чуб. V. 684. 3) Бить, колотить. Лупіть Рябка! — сказав, — чухрайте! Ось батіг! Г. Арт. (О. 1861. ІІІ. 82). Хомиха кожен день свого Хому чухрала. Боров. 60. 4) Бѣжать. Маркев. 34. А ну ноги на плечі та й чухрай. Ном. № 4408. Видно й хати, та далеко чухрати. Ном. № 11423. От ми базікаєм, а час, мов віл з гори чухра, його не налигаєш. Г.-Арт. (О. 1861. III. 112). 5) Объ огнѣ пожара: бистро подвигаться, охватывая. Вихопився огонь із кватирочки та й пішов чухрати все кругом. Г. Барв. 472.