Відгожатися, -жаюся, -єшся, сов. в. відгодитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Отлучаться, отлучиться. В иншого (москаля) є й гроші, купив би собі чого, та не взята річ: не можна йому відгодитися. Дісне кажу тобі: його немає в селі; він десь поїхав, одгодивсь на малий час. 2) Отплачивать, отплатить услугой за услугу, пригодиться въ бѣдѣ. Гонять вовки козу. Коза каже...: «Оборони!» Той.... узяв і вбив вовка. Коза йому сказала: «Я тобі одгоджуся в турецькій землі.
Крижувати, -жую, -єш, гл.
1) Воздвигать кресты. На тій землі крижі крижують, ой там вони церков будують.
2) Распинать на крестѣ. Ой, Ісусе мій, Сусе крижований.
Навро́чити Cм. наврочувати.
Переліска, -ки, ж. Раст. Hepatica tpiloba Chait.
Підложити, -жу, -жиш, гл. = підкласти. Що ж будеш робить! огню не підложиш. Сінця вскубну та воликам підложу.
Промовка, -ки, ж.
1) Рѣчь, разговоръ, погудка. Про вовка промовка, аж дідько вовка і несе.
2) Произношеніе, акцентъ. Яка у його чудна промовка. Cм. промова, промівка.
Світонько, -ка, м. Ум. отъ світ.
Стернянки, -но́к, ж. мн. Занозы и ранки на ногахъ, происходящія отъ хожденія по жнивью.
Хихички, -чок, ж. Хихиканье, пересмѣшки. І хихички — той же сміх.
Шаленистий, -а, -е. Шальной.