Волочити, -чу, -чиш, гл.
1) Тащить, тянуть, влачить, волочить. Волочать трупи ланцюгами. Копиці волочив.
2) Бить, таща. Хто пив, а мене волочать.
3) Бороновать (послѣ посѣва). Посіяв і волочить. Удівонька пшениченьку сіє, посіявши, стала волочити.
Гільтяй, -тяя, м. и пр. = гультяй и пр.
Істе, -того, с.
1) = іста.
2) Стволъ дерева? Ум. істечко. Ой жаль мені тії тополі, що на чистому полі. Де я буваю, де я літаю, на тополі спочиваю. А тепер істечко і гілечко забрато, нігде сісти й одпочити.
Калганівка, -ки, ж. Настойка на калганѣ. Наготуй нам снідання, та щоб більш було настойок, запіканок, наливок і м'ятної, і кардимоновки, і калганівки. Ум. калганівочка.
Перенити, -нию, -єш, гл. Изныть, истомиться. І сказати вам не знаю, що моє серце тоді перенило.
Повішати, -шаю, -єш, гл.
1) Повѣшать, развѣсить. Повішала хустки на горищі.
2) Повѣсить. Взяли того попа, присудили повішати. Так їх (козаків) і повішали.
Пожарня, -ні, ж. Домъ, гдѣ помѣщается пожарная команда.
Позапаскуджувати, -джую, -єш, гл. Загадить (во множествѣ).
Пороздражнювати, -нюю, -єш, гл. Раздразнить (многихъ).
Таськало, -ла, об. Кричащій: тась-тась!