Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бріч, броча, м. Раст. Genista tinctoria. Вх. Пч. І. 10.
Відговорити, -ся. Cм. відговорювати, -ся.
Відкоситися, -шуся, -сишся, гл. Окончить косьбу.
Ґа́ва 1, -ви, ж. 1) Ворона. Аф. 352. Ґа́ви лови́ти. Ротозѣйничать, зѣвать. Гав ловив та витрішки продавав. Ном. № 10926. 2) Переносно: разиня, ворона. 3) Промежутокъ межъ двухъ зубьевъ пилы. Н. Вол. у.
Духо́вниця, -ці, ж. = духівниця. Г. Барв. 169.
Карлючка, -ки, ж. Ум. отъ карлюка. О. Мойсей зігнув шию карлючкою, а голова звисла на груди. Левиц. І. 142. Кожда ручка собі карлючка. Ном. № 9718. загнути карлючку кому. Задать трудный вопросъ кому, поставить въ затруднительное положеніе кого.
Копишник, -ка, м. = коповик. Богодухов. у.  
Підджигувати, -гую, -єш, гл. Подстрекать.
Поглинути, -ну́, -не́ш, гл. Проглотить. Згинули, мов їх земля поглинула. Бодай вас свята, земля поглинула живими! — проклятіе. Левиц. ПЙО. І. 369.
Тим мѣст. 1) Твор. пад. отъ той и те. тим часом. Между тѣмъ, тѣмъ временемъ. 2) Сз. Потому, оттого. То тим вони спочивали, що на рани постреляні да порубані дуже знемагали. Макс. (1849). 17.