Бабиць, -ця, м. Раст. Alissum incanum.
Відгаль, -лю, м. Остановка, отдыхъ, перерывъ. Петро без відгалу робить. Так то проживає Олеся, працюючи без спочинку, без відгалю. на відгалі. На досугѣ, во время отдыха. У вільну годину, на одгалі, як пани роз'їхались у гості, пішов мерщій до панотця. на овес нема й відгалу. На овесъ постоянный спросъ.
Ворожбитенко, -ка, м. Сынъ колдуна.
Гуса́к, -ка́, м. 1) Гусь самецъ. Гусак гуску кличе. 2) Языкъ, дыхательное горло и легкія, вмѣстѣ взятыя (терминъ мясниковъ), ливеръ. Телячий гусак. 3) Ножная длинная колодка, въ которую заковываютъ нѣсколько человѣкъ. Ум. Гусачо́к.
Калина, -ни, ж. 1) Раст. калина, Viburnum opulus — дерево и ягоды. Та висип же, мила, високу могилу, та посади, мила, червону калину. Ой у лузі на калині зозуля кувала. 2) Дѣвство, а также кровавый знакъ на сорочкѣ послѣ перваго совокупленія. Темного лугу калина, доброго батька дитина: хоть вона по ночах ходила, та калину при собі носили: купували купці — не продала, прохали хлопці — вона не дала, шовком ніженьки зв'язала, за всіх тому Іванку держала. калину ламати — въ свадебныхъ пѣсняхъ: терять дѣвство. калину стратити. Потерять дѣвственность. 3) Названіе вола или коровы темнокрасной масти. Ум. кали́нка, кали́нонька, кали́ночка. Зашуміла шабелька, як в лузі калинка. Ой у лузі калинойка, там дівчина походила, калинойку поломила. Зацвіла калинонька в лузі. Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти. Ой припну я коня коло калиночки. Ла зацвіла калинонька к Роздву... У нашої Мар'юхни на подолі.
Подесьбіч нар. Одесную, по правую сторону.
Сірозем, -му, м. Сѣрая земля.
Табашний, -а, -е. Табачный.
Тікати 2, -каю, -єш, гл. Бѣгать тічкою. Вовки од Ганни Зачаття аж до Водохрища тікають, а на Водохрещі розскакуються.
Чуднота, -ти, ж. Диво. Не ест великой чудноти. Не велико диво.