Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Буркутовий, -а, -е. = буркутський. Желех.
Зажига́ти, -га́ю, -єш, гл. = запалювати. Нехай свічі восковії зажигає. Мет. 170.
Запі́ти, -пію́, є́ш, гл. Запѣть (преимущественно о пѣтухѣ). Мала вродитися сатана, та півні запіли — вродилася дитина. Ном. № 2917. Ой рано, рано кури запіли. Маркев. 25.
Золотарь, -ря́, м. 1) Золотыхъ дѣлъ мастеръ. Золотарь, золотарик, скуй мені персник. Чуб. III. 394. Сусіди кажуть, що нема вдома, що пішов до золотаря. Чуб. III. 326. 2) Насмѣшливое названіе очистителя отхожихъ мѣстъ. Харьк. Ум. золота́рик.
Лю́доньки, -ків, мн. ум. отъ люде.
Напу́катися, -каюся, -єшся, гл. Настучаться (въ дверь).
Негадано нар. Не предполагая, сверхъ ожиданія.
Піяк, -ка, м. 1) = пияк. Г. Барв. 290. 2) мн. Vaccinium uliginosum L. ЗЮЗО. І. 140.
Повирятовувати, -вую, -єш, гл. Спасти (многихъ).
Пороскочуватися, -чуємося, -єтеся, гл. То-же, что и роскоти́тися, но во множествѣ. Позбірай мені ґудзики, а то по всій хаті пороскочувалися. Кіевск. у.