Бунчуковий, -а, -е. 1) Относящійся къ бунчуку.
2) — товариш. Почетное званіе, которымъ сначала украинскіе гетманы награждали сыновей генеральной старшини и полковниковъ, а позже, съ половины XVIII в., это званіе стали получать, при выходѣ въ отставку, полковники и чины полковой старшини. б. товариші сопровождали гетмана въ походѣ, находясь під його бунчуком. Иногда сокращенно, безъ существительнаго: Бувають військові, значкові, і сотники, і бунчукові.
Видавити Cм. видавлювати.
Визволений, -а, -е. Освободительный. Науки визволені. — лист. Освободительная грамота. Которий би мог бідний невольник одгадати, мог би йому листи визволені писати, щоб не мог ніхто нігде зачепляти.
Заграбува́ти, -бу́ю, -єш, гл. Заграбить, отнять. Заграбував волика.
Закра́пати, -паю, -єш, гл. 1) Закапать, начать капать. Потанув сніг, із стріх закрапало. 2) Закапать, накапать на что. Закрапати треба березівкою у виразку.
Крутовежа, -жі, ж. Раст. Dyanthus superbug.
Отруюватися, -ру́ююся, -єшся, сов. в. отруїтися, -руюся, -їшся, гл. Отравляться, отравиться.
Петельгузий, -а, -е. Ковыляющій ногами.
Розгавкатися, -каюся, -єшся, гл. О собакахъ: разлаяться.
Ходовитий, -а, -е. Имѣющій хорошій шагъ, поступь. Ходовитий кінь.
