Верхівець, -вця, м. = верховинець.
Голосити, -шу, -сиш, гл. 1) Голосить, рыдать, вопить. Голосить неначе по мертвому. Біга Катря боса лісом, біга та голосить. голосом голосити. Громко плакать. Ой там по над яром козак сіно косить, а дівчина у долині голосом голосить. 2) Издавать высокій или унылый звукъ, шумѣть, гудѣть. Стук, гармидер, — свистять, кричать, голосить сопілка. Сині хвилі голосили. Нехай хоч дзвін голоситиме про нас до Бога.
Гольо́нка, -ки, ж. Трубчатая кость.
Гріх, -ха́, м. 1) Грѣхъ. Як не прийме Біг гріхи за жарт, то буде шелесту багато. Незнай гріха не чинить. Б'ють не ляхи, а наші гріхи. Де гріх, там і покута. 2) Вина. Батько Настусин радіє, що без його гріха сталось таке Грицькові: без вісти зник, вовкулакує. Ум. Грішо́к, гріше́чок. На душечку спасения, грішечків отпущение.
Заба́вити, -ся. Cм. забавляти, -ся.
Зблука́ти, -ка́ю, -єш, гл. Исходить блуждая.
Підкуп, -пу, м. Подкупъ.
Пов'ялити, -лю, -лиш, гл. Сдѣлать вялымъ, заставить увянуть. Холодна та зіма була, цвіт пов'ялила.
Покойовий, -а, -е. Комнатный.
Поодп.. Cм. повідп..