Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вербина, -ни, ж. 1) Одно вербовое дерево. КС. 1883. XI. 510. Не стій, вербино, роскидайся. Мет. 159. 2) Вербовое дерево. Стіни з вільхи та вербини. Щог. Сл. 99. Ум. вербинка. Мнж. 30.
Засвяткува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Запраздновать. Засвяткували вже оці жиди. Черк. у.
Їздець, -дця́, м. Ѣздокъ. К. ЧР. 92. Вчора увечері приїхав їздець. МВ. І.
Напу́дитися, -джуся, -дишся, гл. Напугаться, испугаться.
Поґерґотати, -ґочу, -чеш, гл. 1) Покричать (о гусяхъ, индѣйскихъ пѣтухахъ). 2) Поговорить на непонятномъ узыкѣ.
Позамикати, -ка́ю, -єш, гл. 1) Запереть (во множествѣ). Позамикали і церкву, і цвинтарь, і зійшли на кладвище. Кв. Як у церквах та в коморах замки замикаються, так щоб нашим ворогам зуби і губи позамикало. Драг. 38. 2) Заключить, запереть (многихъ). Позамикали всіх парубків у холодну. Харьк. 3) Преградить (многимъ).
Попхенькати, -каю, -єш, гл. = попхикати. Нехай троха попхенькає, — буде лучче спати. ЕЗ. V. 123.
Поцвісти, -ту́, -те́ш, гл. 1) Поцвѣсть нѣкоторое время. Ще тиждень поцвітуть та й зав'януть ваші квітки. Харьк. 2) Покрыться плѣсенью. Так у хаті вохко, що й хліб поцвів. Харьк. у. Баба... така стара, що вже аж поцвіла. Чуб. II. 332.
Туша, -ші, ж. Туша. Туші жидам та й попродав, шкіри в кожух наклав. ЗЮЗО. II. 546. Ум. тушка. Лисичка-сестричка тушку з'їла, а кишечки під себе поховала. Мнж. 4.
Хорустіль, -ля, м. пт. Rallus aquaticus. Вх. Пч. II. 14.