Викобзати и виковзати, -ваю, -єш, гл. Скользя по льду, продѣлать дорожку.
Годильник, -ка, м. Стѣнные часы. Cм. годинник.
Дідова́, -ви́, ж. соб. 1) Старики. 2) Нищіе.
Кийочок, -чка, м. 1) Ум. отъ і. кий. 2) Небольшая палочка, обвязанная вишневыми ягодами сверху до низу, кромѣ кончика, за который держить рука.
Міток, -тка, м. Мѣра нитокъ въ 40 или 50 пасомъ. Мітки бувають круглі, в яких одно пасмо має 60 ниток і чиноваті, в яких одно пасмо має лиш 30 ниток. Міток із матірного прядіво. Ізстаріли мене, ненько моя, та чужії мітки. Хто мені буде чужі мітки одпрядать?
Порипатися, -паюся, -єшся, гл. Походить то входя, то выходя и скрипя дверью.
Примиряти, -ря́ю, -єш, сов. в. примири́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Ладить, поладить, мириться, помириться.
Пустка, -ки, ж.
1) Нежилой домъ, опустѣвшій домъ. У нашого Галагана вишивана хустка, буде в наших Озерянів не одная пустка.
2) Участокъ земли, принадлежащій лицу, выбывшему изъ сельскаго общества.
Родимий, -а, -е. 1) Врожденный, природный. Гірша відьма вчена, ніж родима. Що б, пане, ваші оці очі (окуляри) Бог на світі подержав, а родимі щоб повилазили. 2) Свой, родившійся гдѣ, уроженецъ. Я тут чоловік родимий. Він наш чоловік родимий. 3) Родимый, родной. Їхав милий край Дунаю та до родимого краю.
Чужовірство, -ва, с. Иновѣріе. Не вподобав демократ русин свого давнього панства — кого за чужоземний звичай, кого за чужовірство.