Близенький, близесенький, -а, -е. Ум. отъ близький.
Бридак, -ка, бридаль, -ля, бридас, -са, м. Безобразный человѣкъ. Cм. брид 2, бридій.
Відвічати, -ча́ю, -єш, сов. в. відвітити, -чу, -тиш, гл.
1) Отвѣчать, отвѣтить. Вовк... питає його: «Чого ти тут ходиш?» — Сірко одвіча.
2) Отвѣчать, нести на себѣ отвѣтственность, отвѣтить. Смійся, смійся, а за смішки плачем одвітиш. Гуляй, душа, у роскоші, — відвічаю. Він одвічає, а той остається у боці.
Доці́джувати, -джую, -єш, сов. в. доціди́ти, -джу́, -диш, гл. Доцѣживать, доцѣдить.
Дяконі́вна, -ни, ж. Дочь діакона.
Нікчемниця, -ці, ж.
1) Ни къ чему негодная вещь; бездѣлица. На шо це воно вам оці наші пісні? Нікчемниця!
2) Негодная, ни къ чему неспособная женщина.
Тикало, -ла, м.
1) Говорящій на «ты».
2) с. Родъ игры и палочка, употребляющаяся въ этой игрѣ.
Убуватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. убутися, -буюся, -єшся, гл. Обуваться, обуться, надѣвать, надѣть обувь. Встав бурлака, не вмивався, нема свити — не вдягався, нема чобіт — не вбувався. В золоті черевички убулася.
Угасити, -шу, -сиш, гл. Потушить. Зоставсь ти без роду, без хати на світі, щоб родом коханим серця не скувати, хатнім упокоєм духа, не вгасити.
Храп 2 меж., выражающее быстрое дѣйствіе. Думала-думала, а далі храп, і написала до пан-отця.