Досме́ркатися, -каюся, -єшся, гл. Досидѣться въ гостяхъ до сумерекъ. От я й досмеркалася.
Заква́шувати, -шую, -єш, сов. в. заква́сити, -шу, -сиш, гл. Заквашивать, заквасить. Вона швидче ті невдалі булочки знов у діжу та й заквасила.
Заставля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. заста́витися, -влюся, -вишся, гл. 1) Закрываться, закрыться. Вовірка заставляється хвостом. 2) Биться, побиться объ закладъ. 3) Закладывать, заложить себя. Хоч застався, а постався.
Затасува́ти, -су́ю, -єш, гл. 1) Задѣвать, заложить неизвѣстно куда, забросить, запропастить. Куди се ти віника затасувала? 2) Замять, затереть. Там у волості й затасували моє діло.
Зготовля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. згото́вити, -влю, -виш, гл. = готувати, зготувати. Ягідочки рвала, цибульку щипала, — я ж тому хлопчині снідать зготовляла.
Оббивати, -ва́ю, -єш, сов. в. оббити, обіб'ю, -єш, гл. Обивать, обить, сбить, стряхивать, стряхнуть. Зіма була і цвіт оббила. Пороги оббивати. Ой не оббивай ранньої роси, нехай обіб'є матінка моя.
2) Бить, побить, отбить. За скоки обіб'ю і щоки.
Прикмечати, прикміча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. прикме́тити, прикмітити, -чу, -тиш, гл. Примѣчать, примѣтить. Прикмечають старі люде. Прикмічай же, моя мати, який сон присниться.
Скромадіння, -ня, с. Скобленіе.
Улупити, -плю, -пиш, гл.
1) Отколоть. отковырнуть, отлупить. Мій кінь сивенький на камінь не ступить, каменя не влупить. Серця б улупила та матінку купила.
2) Ударить А він його здоровенною булавою як улупить, то так і вжене в землю. Ще будем по закону судити, що тобі в спину влупити. А як влупить чортяку грім, заб'є його.
3) Побѣжать быстро. Як повернеться назад та як улупе до ями.
Цицька, -ки, ж. Женская грудь. Відпала му від рота цицька. Там йому жаба й цицьки дасть. Тамъ ему и смерть. Злякався.... що вже йому довго на світі не жить, що тут йому жаба й цицьки дасть. Ум. цицечка.