Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Верходуб, -ба, м. Раст. Laserpitium latifolium. Лв. 99.
Кін, ко́ну, м. 1) Публичное мѣсто, гдѣ стояли присужденные къ тому въ видѣ наказанія. Коси різали блудяжкам, в погріб запірали, другі у кона стояли, год не причащались. Мкр. Н. 35. 2) Мѣсто игры. 3) Сцена.
На́кидом нар. Насильно, по принужденію. Робота накидом.
Наполюва́ти, -лю́ю, -єш, гл. Достать охотой, поймать на охотѣ.
Понапалювати, -люю, -єш, гл. 1) Натопить (во многихъ печахъ). 2) Нажечь (во множествѣ).
Поросперізувати, -зую, -єш, гл. Распоясать (многихъ).
Скрепеник, -ка, м. Сотъ, прилѣпленный въ пустомъ ульѣ для новаго роя.
Спіліти, -лію, -єш, гл. Созрѣвать, дѣлаться спѣлымъ. Як почина ожина спіліть, то червона, а як приспіє, — чорна. Черк. у.  
Укарати, -раю, -єш, гл. Наказать.
Уплинь нар. Вплавь. Кинувсь уплинь, так вода і знесла його. Новомоск. у.