Вівця, -ці, ж.
1) Овца. Хто стається вівцею, того вовк ззість. Вівцю стрижуть, а друга дивиться.
2) мн. Родъ дѣтской игры. Ум. овечка, овеченька, овечечка. Женуть вола із діброви, овеченьки з поля.
Глип! меж., выражающее раскрываніе глазъ, взглядъ. А в церкву як увійду, то тільки глип-глип на мене; очі тії як стріли проймають.
Городо́к, -дка́, м. 1) Ум. отъ го́род. Городок наш — так собі городок, нічого. 2) Ум. отъ горо́д. По-проз мій городок стежечкою до иншої йдеш. 3) Родъ игры. Обозначенное мѣсто для хороводной игры «криви́й тане́ць». 4) Древнее земляное укрѣпленіе. 5) Городка́ми пришива́ти. Пришивать зубчиками (обшлага къ рукавамъ, воротникъ къ рубахѣ).
Грязь, -зі́, ж. Грязь. В-осени ложка води, а дві грязі.
Мину́щий, -а, -е. Скоропреходящій, тлѣнный. Усе тінь минуща, одна річ живуща — світ з Богом.
Продзизчати, -чу́, -чи́ш, гл. Прожужжать.
Ставляння, -ня, с. Ставленіе, установка, постановка.
Сутки 1, -ток, ж. мн. Сутки. День і ніч — сутки пріч.
Тримбіта, -ти, ж. = трембіта. На полонині грає в тримбіту там вівчарь.
Циціаька, -ки, ж. Ум. отъ циця.