Єдна́ти, -на́ю, -єш, гл. 1) Соединять, объединять. Єднай, батьку, Україну. І єднає людські князі з ізраїльським родом. 2) Склонять къ себѣ, пріобрѣтать чье расположеніе, соглашать. Таки у нашому селі назнав я дівчину. Вчащаю і матір удову єднаю. Гетьмане Потоцький, що в тебе розум жіноцький: ти за дорогими напитками, бенкетами уганяєш — чом ти Хмельницького не єднати? Ісус учеників єднає. Стала мати гадати та зятя єднати. 3) Договаривать. Не страшно женитись, а страхано попа єднать. — за коѓо дочку́. Уговариваться о выдачѣ дочери замужъ за кого. «Чого в'янеш, моя доню?» мати не спитала, — за старого, багатого нищечком єднала.
Задвоя́кий, -а, -е. Двухъ родовъ. Астряби суть задвоякі: астряб великий і мавий.
Зака́кати, -каю, -єш, гл. Дѣтск. запачкать экскрементами.
Китичний, -а, -е. Относящійся къ кисти. китичний сотник. Китишний тим звався сотник, що китиця в його була коло шаблі.
Мертві́ти, -вію, -єш, гл. Мертвѣть. Старий дожидав — як дожидав! і мертвів, і оживав.
Набли́жувати, -жую, -єш, гл. = наближати. Наближує пальці ті до дитинки.
Пролежати, -жу, -жиш, гл.
1) Пролежать. Ніч настане, — я в слізоньках пролежу. Ляже в садку та цілісінький день і пролежить нерухомо.
2) Продавить, лежа. Моя тобі зброя кілочка не вломить, я сам молод ліжка не пролежу.
Стовпитися, мося, -теся, гл. Столпиться. Козаки стовпились коло столу і роти пороззівляли.
Черв, -ва, м.
1) Червь. Въ этомъ значеніи употребляется, кажется, лишь во мн. ч., а единств. ч. замѣняется словомъ червак. Не що черви, що ми їмо, а то що нас їдять.
2) соб. Личинки пчелъ. Черв в уліях з студені і з браку пожитку погинув.
Чорнява, -ви, ж.
1) Чернота, собраніе чернѣющихъ вдали предметовъ.
2) Черныя тучи.