Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гарасікуватися, -куюся, -єшся, гл. Браниться, спорить. Вх. Зн. 9.
Заплива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. запливти́, -ву́, -ве́ш, гл. Заплывать, заплыть. Де ж ти водою, доле, запливла? Чуб. V. 504.
Зашто́вха́ти, -ха́ю, -єш, гл. 1) Затолкать, начать толкать. 2) Затолкать, забить толчками (съ удареніемъ на второмъ слогѣ).
Казань, -ні, ж. Слово, рѣчь, проповѣдь. Якусь тобі він (Плутон) казань скаже, дорогу добру в Тим покаже. Котл. Ен. II. 38. Попи тільки раз у год кажуть казань перед постом. О. 1862. І. 71.
Нарва́ти, -ся. Cм. наривати, -ся.
Пахати, -хаю, -єш, гл. Нюхать, обонять. Угор.
Потерзувати, -зую, -єш, гл. Сильно избить. Побив її, потерзував. Зміев. у.
Приблудний, -а, -е. Приблудившійся, приставшій. Не сподівайся дяки від приблудної псяки. Ном. № 4604.
Рубковий, -а, -е. Изъ тонкаго полотна. Крайте рушнички рубковії. Рк. Макс.
Стид, -да и -ду, м. 1) Стыдъ. Поганому виду нема стиду. Посл. стида завдавати. Срамить, стыдить. Дівчино моя, чи ж ти там бувала, що ти мені молодому стида завдавала? Чуб. V. 115. 2) Постыдный, заставляющій себя стыдиться человѣкъ. Сама стида полюбила. Мет. 259. Ти не давай стиду-бриду цілувати свого виду. Чуб. V. 540.