Відшіптувати, -тую, -єш, сов. в. відшепта́ти, -чу́, -чеш, гл. Затоваривать, заговорить болѣзнь (шептаньемъ). Полетів він світ за очі у садки відшіптувать головоньку і боки. Умів і трясцю відшептати.
Гатка, -ки, ж. Гать, небольшая плотина. Од гатки до гатки ходить по Росі великий порон. Ой піду ж бо я ту гатку гатити, щоб добре було до дівчини ходити. Ум. гатонька, гаточка. Я до гаточки, — гаточка загачена, я до дівчини, — дівчина заручена.
Гости́нка, -ки, ж. Ум. отъ гостина.
Дзявкоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. = Дзявкати. Сучечка біга коло хати та й дзявкотить.
Досо́вкатися, -каюся, -єшся, гл. Доплестись, добраться. Та вже й нерано. Поки то досовкаюся додому.
Дуда́рь, -ря́, м. 1) Мастеръ, дѣлающій дудки. 2) Играющій на свирѣли. 3) Родъ хороводной игры. Ум. дуда́рик, дуда́рчик, дуда́ренько. Заграй мені, дударику, на дуду, тепер же я своє горе забуду. Доньку видала за дударчика. Ой сину, мій дудареньку, ти ж було селом ідеш, ти було в дуду граєш.
Заве́штатися, -таюся, -єшся, гл. 1) Засуетиться. Вона завешталась по хаті, — дивлюсь, несе й черв'яка заморити. 2) Начать шляться. Парубок сидів удома, а це завештався по містах. 3) Засидѣться, загуляться. На току завештався: там молотять та віють. У пасіці завештався.
Зви́читися, -чуся, -чишся, гл. Пріучиться, привыкнуть. Щипне або штовхне стиха... та й сама почервоніє, як жар, — засоромиться. Поки ж тільки не звичилася; а як оговталась, обжилася, то пізнали ми тоді, де воно в світі лихо живе. III. 41).
Підхмелитися Cм. підхмелитися.
Ташка, -ки, ж. Кожаная дорожная сумка, носимая крестьянами, особенно гуцулами, черезъ плечо, украшенная мѣдными пуговицами и друг. мѣдными украшеніями.