Брукувати, -ку́ю, -єш, гл. Мостить камнемъ (улицу).
Виголювати, -люю, -єш, сов. в. виголити, -лю, -лиш, гл. Обривать, обрить, выбривать, выбрить. Виголили йому лоб.
Западе́нька, -ки, ж. 1) Ум. отъ западня́. Мов голубок у западеньці бився. 2) Та часть дверной щеколды, которая, падая на крюкъ, запираетъ тѣмъ дверь.
Запальо́ний, -а, -е. Запальчивый, часто гнѣвающійся. Там батько й мати такі запальонії, що хоч би тиждень той приймак вижив.
Здима́ти II, -ма́ю, -єш, гл. = здувати.
Кабзувати, -зу́ю, -єш, гл.
1) Портить.
2) Бранить, порицать.
Ломи́ти, -млю, -миш, гл. 1) Ломать. Вітер віє, гілля ломить. Дурень і м'яло ломить. А милая по милому білі ручки ломить. Рядомъ встрѣчаются и слѣдующія формы: Ходить дівка по бережку, білі руки ломле. Катря аж білі руки ламле. Сила ламле вже трухле дерево. Употребляются и формы: Ламніте ( = ломіте). Мати ламнить паляниці, кладе на стіл. 2) О водѣ: размывать. Тиха вода береги ломить. 3) Ломить, производить ломоту. У мене ломить спину.
Позбирати, -ра́ю, -єш, гл. = позбірати.
Придалий, -а, -е. Пригодный. Юрасева сосна тонкая да високая, тонкая да кудрявая на пчоли придалася.
Світоправній, -я, -є. Управляющій міромъ. Світоправня єзуїцька сила.