Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Грому́шина, -ни, ж. Почва, усѣянная мелкими камешками. Подольск. г.
Костричуватий, -а, -е. Имѣющій много кострики. Костричувате прядіво. Н. Вол. у.
Мицьо, -ця, м. Толстощекое дитя. Вх. Лем. 435.
Мі́рятися, -ряюся, -єшся, гл. 1) Мѣряться. Була колись шляхетчина вельможная пані; мірялася з москалями, з ордою, з султаном. Шевч. 130. З панами не міряйсь чубами. Ном. № 1204. 2) Силиться, стараться, пытаться. Коли ж чує — ніби кватирку хтось міряється відсунути. Г. Барв. 167. Дитина вже коло неї лазила на траві й дибки мірялась. Г. Барв. 145.
Му́ка 1, -ки, ж. Мука, мученіе, страданіе. Він терпів муку од свого кохання. Левиц. І. Жили наші діди — не знали біди; стали жить онуки — набралися муки. Ном. № 683. на муки давати. Мучить, терзать. Били мене, били, на муки давали. Гол. IV. 492.
Осадчий, -чого, м. = осадник.
Повиволікати, -каю, -єш, гл. Выволочь, вытаскать (многихъ). Вони як поснуть, то хоч за ноги їх повиволікай. Харьк. у.
Позорувати, -рую, -єш, гл. Обращать вниманіе. Cм. позір. Вх. Лем. 452.
Рідкодубина, -ни, ж. Рѣдкій дубовый лѣсокъ. Черк. у.
Харсонський, -а, -е. Херсонскій. Шейк.