Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Заплі́скувати, -кую, -єш, сов. в. заплеска́ти, -щу́, -щеш, гл. 1) Прибивать, прибить поверхность почвы дождемъ. 2) Расплющивать, расплюснуть конецъ чего-либо.
Здиня́ти Cм. і. здимати.
Зелено́чок, -чка, м. Почка, завязь. Не розів'єшся, дорогий мій квіте, ізов'янеш у зеленочку. МВ. І. 45. Плоди свої погубить в зеленочку. К. Іов. 34.
Навоня́ти, -ня́ю, -єш, гл. Навонять. Желех.
Огулитися, -люся, -лишся, гл. Ошибиться, дать промахъ. Та й пан не огулився, що полюбив таку кралю. Лебед. у. Ізроду шкапи не купувавши та сам задумав купувати, — чи бач і огулився. Рудч. Ск. II. 276.
Понамащувати, -щую, -єш, гл. 1) Намазать масломъ, саломъ. 2) Намазать (глиною).
Причинний, -а, -е. Помѣшанный, порченый. Упирі бувають двоякі: родимі і причинні. ЕЗ. V. 216.
Пуща, -щі, ж. Дремучій лѣсъ, лѣсная чаща. Не схотів він із жінкою жити, пішов же він по пущах блудити. Мет. 359. Ото ж раз поїхав князь на полювання да, й одбивсь у пущі од своєї челяді. К. (ЗОЮР. II. 203).
Роскуштувати, -ту́ю, -єш, гл. Распробовать.
Фіра, -ри, ж. Повозка, телѣга, подвода. Cм. хура. Наложив у неділю рано дві фіри снопів. Гн. ІІ. 60.