Засува́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. засу́нутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Задвигаться, задвинуться, засовываться, засунуться. 2) Осыпаться, засыпаться, засыпаться (землей). Вже й криниця тая засунулась і висохла.
Золотопера, -ри, ж. Раст. Juneus effusus.
Квилити, -лю́, -лиш, гл. 1) Плакать, стонать. І квилить-плаче Ярославна. І росло ж воно трудно та болезно: усе нездужає та квилить. 2) Кричать, преимущественно жалобно (о звѣряхъ, птицахъ). Вовки-сіроманці набігали, по тернах, по балках жовту кість жвакували, жалібненько квилили — проквиляли. Не ясний сокіл квилить-проквиляє, як син до батька, до матері з тяжкої неволі в городи христіянські поклон посилає.
Костиронько, -ка, м. Ум. отъ кости́рь.
Переяйка, -ки, ж. Перегородка.
Поросль, -лі, ж. Вѣтвь, отростокъ. Стоїть верба посеред села, роспустили порослі до кожного двора. (Загадка: сонце).
Пувка, -ки, ж. — великоцвітна. Раст. Crepis grandiflora.
Рижуха, -хи, ж. Раст. Draba nemorosa.
Ряжка, -ки, ж. Ум. отъ ряжа.
Упуст, -ста, м. Шлюзъ.